ХРУМ-ХРУМ

В коментарях до попередніх записів заздрісники стверджували, що мені не вдасться написати вірш.
Але хіба доречно вважати видатного українського поета непродуктивним нездарою??? Не вірити в те, що народяться в нього дітки, маленькі віршеняточка??? Сумніватися в його обдаруваннях??? Ганьба тим, хто так думає, ганьба до сьомого коліна!!!
Нещодавно я написав вірш.
Традиційно видатних поетів надихають найбуденніші речі ("Ах если бы вы знали, из какого сора растут стихи, не ведая стыда", - ще Ганна Горенко-Ахматова передбачила мою долю і джерела натхнень моїх апріорно класичних текстів.).
Насолоджуйтесь! Радійте! Це перший вірш із моєї майбутньої книжки.

БЛЮ НА МАЙДАНІ
(вечірній стіх)
сьогодні ввечері я їхав з роботи...
в переході натрапив на купку блювоти
блювота була несхожа на себе
примарилось: манна, що впала з неба
і я зрозумів, що курити не треба
я раптом збагнув насущну потребу
у сексі і віршах, - і трохи у грошах
подумав: це все, що в житті є хорошого?

блювото, на що ж ти мене надихнула???
з роботи ішов - на роботу й вернула

Мої, мої, мої френди!!!

тепер мене у вас 200 :)
в сенсі - ви мене зафрендили кількістю в триста віртуальних, але таких милих пупсіків_гавів %). з чим вас і вітаю!!!!
я множуся, множуся, френди, мої-мої-мої френди!!!

Гав-гав!!! Дзяв-дзяв!!! Хрум-хрум!!!

Усі ви, мої шанувальники, стали френдами мого нового жж з пошани до моєї творчості. Заздрісники кажуть, що ви хочете тільки почути свіжі плітки. Але я вірю, що це не так. Мої вірші цікавіші за мій стиль життя. На жаль, жінки цінують у мені перш за все самця, а вже потім поета. Я страждаю від такого ставлення. Але доводиться миритися. Тому я змушений підтримувати репутацію спекотного мачо, попри свою вроджену цнотливість.

На цій фотографії - дуже розумна жінка. Вона навіть знайома з американським президентом і навіть кілька разів вони разом бухали. Але і вона не змогла встояти. Навіть не взявши в руки піратський ксерокс моєї збірки, куплений в метро за дві гривні секретарями (фанати, купуйте тільки ліцензійне видання! Закликаю вас!!!), вона вхопилася за моє пружне тіло. Як справжній чоловік, не розповідатиму, що сталося потім. Зауважу тільки, що американцям, як завжди, пощастило: в них є не тільки долари, а ще й такі жінки. Не назву навіть її імені: а раптом знайде через Яху. Хто знає - той впізнає.
На фото: Вона вже притислася до прихованих під курткою м"язів (спиною: маскується, бо можуть шефу донести, а вона багато чого рекламує, навіть президента; раптом неустойку здеруть), але ще не вигнала пресу й не осідлала мене. На передньому плані - квіти від фанатів і фанаток нас обох.

Знов блукав мережею Інтернет. Несподівано віднайшов дивне зображення. Там намалювали мене, але написали якісь абсолютні дурниці, негідні високого звання поета-борзописця, для якого слово стало твердою крицею.

Написав розробникам експресивного листа. За якийсь час отримав перелякані вибачення і вдосконалений малюночок.

Мені сподобалося.

Сьогодні я побував на виступі Оксани Забужко. Було досить цікаво. Не вистачало сидячих місць - на єдиному сиділа сама Оксана. Тепер болять ноги. Пальто заважало сісти на підлогу. А взагалі сподобалося.

Знайшов у мережі Інтернет прекрасний вірш Оксани Забужко про мову. Прочитайте обов"язково. Це дуже важливо. Адже мова - це душа народу.

Мова кожного народу
неповторна і - своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші - трелі солов'я.

На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,
колосисту - на віки -
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина - так, як мати,
мова в кожного із нас!